Бывае, сум агорне, змога,
А дзень за днём — паўзе з начы…
Куды мне бегчы ад сябе самога?
Не, ад сябе самога не ўцячы!
Ты кажаш мне: «Пакінь дзівачыць
І лепей смейся, а ня плач!
Ня можаш свет пераіначыць,
Дык сам сябе пераінач!»
А як сябе пераіначыць,
Калі ў табе таксама свет?
І для цябе ён столькі ж значыць,
Як і бязмежнасць, як сусвет!
І можа, ісціна у гэтым,
І мэта — ў вечнай барацьбе
Твайго маленечкага свету
З тым, што ня змесцім у сабе?
(Сяргей Дзяргай)
Странно, что мой любимый стих написан на беларусском языке. Но он на столько запал мне в душу... Эти слова для меня очень много значат.